Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (Серпень) (When Gods Leave Their Emerald Halls (August))
Холодні далекі зірки тануть
у темній воді лісових озер,
сонце, що котиться тропою богів
за чорніючі пагорби,
вітер, що пестить неслухняну
гриву польових трав -
все зберігає мовчання,
наче відчуває близьку загибель.
Туман укутає ліси
в передранкові сутінки,
підніматиметься
над мовчазною водою
до верховіття дерев.
Роси блищатимуть
на лугах в останній раз,
зустрічаючи схід сонця.
Осінь зодягне холодні хащі
в потускніле золото,
дощі змиють яскравість фарб
Cuando los Dioses Abandonan Sus Salones Esmeralda (Agosto)
Las frías estrellas distantes se desvanecen
en las oscuras aguas de los lagos del bosque,
el sol que rueda por el camino de los dioses
tras las colinas ennegrecidas,
el viento que acaricia la desobediente
melena de las hierbas del campo -
todo guarda silencio,
como presintiendo la cercana perdición.
La niebla envolverá los bosques
en el amanecer desvanecido,
se elevará
sobre las silenciosas aguas
hasta la cima de los árboles.
Las rocíos brillarán
en los prados por última vez,
recibiendo el amanecer.
El otoño vestirá los fríos matorrales
en un dorado deslucido,
las lluvias lavarán la viveza de los colores.