Кораблі
Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш, даремно, я все давно відчула
П'ю мед із вином
Бережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас на дно
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Сніг попелом став
Знала я, не даремно
Пізно і темно
Страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить
Не бажаєш зла
Напевно, краще нам піти у свої світи.
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
А пробачати було нічого. Я так собі, гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю. Я здогадувалась, що не єдина. Мучила себе протиріччами. Я не знала, що любов не завжди буде вічною.
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Ти пробачав мене
Та чому ж болить. Все на землі мине. Тож нехай горить.
Barcos
Me llamas por la noche y guardas silencio, no es por mí
Sabes, en vano, hace tiempo que lo sentí
Bebo miel con vino
Cuido esas últimas fuerzas del cuerpo
Porque tu amor nos arrastra hacia el fondo
Solo perdonaste aquella primavera
Pero no importa
En tus ojos los últimos días de Venecia
Me perdonaste todo
¿Es esto una señal de que mientras el Universo callaba
Tú quemabas mis barcos?
La nieve se convirtió en cenizas
Sabía que no era en vano
Tarde y oscuro
Aterrador ir a algún lugar sola
Serás mío por un instante más
No deseas el mal
Seguramente es mejor que vayamos a nuestros mundos
Solo perdonaste aquella primavera
Pero no importa
En tus ojos los últimos días de Venecia
Me perdonaste todo
¿Es esto una señal de que mientras el Universo callaba
Tú quemabas mis barcos?
Y perdonar no era nada. Me engañaba a mí misma, jugaba como una niña de la felicidad a la desesperación. Adivinaba que no era la única. Me torturaba con contradicciones. No sabía que el amor no siempre será eterno.
Solo perdonaste aquella primavera
Pero no importa
En tus ojos los últimos días de Venecia
Me perdonaste todo
¿Es esto una señal de que mientras el Universo callaba
Tú quemabas mis barcos
Me perdonaste
Y entonces, ¿por qué duele? Todo en la tierra pasará. Así que que arda.